Ukrainians in Antarctica



Українці в Антарктиді
		Утвердження українців на “Шостому континенті” почалося ще на початку ХХ століття задовго до проголошення української незалежності. В книзі Г. Ладлема зазначається, що до складу Другої експедиції Р. Скотта входили два учасника з руськими іменами – Дмитро та Антон. Дмитро Семенович Гирів – мешканець Далекого Сходу. А от Антон Лукич Омельченко – виходець з села Батьки на Полтавщині. Він працював наїзником на кінному заводі українського поміщика. Доля жокея закинула його у Владивосток, де його і рекомендували Р. Скотту як можливого конюха експедиції. В Антарктиді А.Омельченко, як і Д.Гирів, входив до допоміжних груп, що супроводжували Р.Скотта на його шляху до Південного полюса. Антон Лукич дійшов зі Скоттом до середини шельфового льодовика Росса. В своєму щоденнику Скотт з похвалою відгукується про працьовитість Антона та Дмитра, їх постійну готовність допомогти в будь-якій справі.
Українська станція "Академік Вернадський"
З активізацією досліджень в Антарктиці, організацією стаціонарних баз, розвитком міжнародного співробітництва в Антарктиці українські вчені почали долучатися до роботи у складі радянських експедицій.Після розпаду СРСР постало питання правонаступництва. У 1992 р. Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій Радянського Союзу і відмовила Україні в передачі хоча б однієї із них. Упродовж лютого-серпня 1992 р. було направлено ряд ініціативних листів вчених і спеціалістів, звернень установ і організацій до державних органів щодо необхідності відновлення і продовження Україною діяльності в Антарктиці. 3 липня 1992 р. Президент України Л. Кравчук видав указ про участь України в дослідженнях Антарктики. У серпні 1992 р. Парламент України схвалив документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 р. утворено Центр антарктичних досліджень (згодом – Український антарктичний центр), який очолив доктор геолого-мінералогічних наук П.Ф. Гожик. 28 жовтня 1992 року Україна одержала статус неконсультативної сторони Договору.
У листопаді 1993 р. Велика Британія поширила серед посольств пропозицію про передачу станції Фарадей, на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу, одній із “неантарктичних” держав. Після тривалих переговорів 20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України С. Комісаренко підписав міжурядову угоду, а директор ЦАД П.Гожик - Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції Фарадей Україні не пізніше 31 березня 1996 р. Офіційна передача станції відбулася 6 лютого 1996 р. і Україна стала антарктичною державою. Станцію було вирішено назвати на честь видатного українського вченого - академіка Володимира Івановича Вернадського (1863-1945), який у 1918 р. став засновником та першим президентом Академії наук України. Таким чином Україна офіційно утвердилася в Антарктиді, у співпраці з міжнародною спільнотою, та отримала можливість проведення власних незалежних досліджень в Антарктиді.
			українські дослідження в Антарктиці

Головна	Про Антарктиду	Українці в Антарктиді	Посилання	Про автора